Просуваємо свій сайт

605
  • Історія пошукової системи
  • Гугл і Яндекс — загальні моменти в розвитку
  • Google.ru — особливості просування і Seo оптимізації
  • Глобальний (Google.com) і регіональний пошуки (.ru, .ua)
  • Завдання регіону в пошуковій системі Яндекс
  • Як працює пошук Google
  • Основний і додатковий (supplemental) індекси Гугла
  • Здрастуйте, шановні читачі блогу . Пару місяців тому я написав статтю про історію Яндекса і особливості просування саме під цю пошукову систему, аргументуючи це тим, що не можу не відплатити тією ж монетою компанії, яка наводить на мій блог більше половини всіх відвідувачів. Як ви гадаєте, що сталося з тих пір?

    Просуваємо свій сайт

    Правильно, все перевернулося з ніг на голову і тепер уже Google наводить на мій блог більше половини всіх відвідувачів. Трохи побоююся, що після цієї статті та лідер світового пошуку теж повернеться до мене задом, але все ж ризикну. Хоча він цього варто, бо зараз це одна з найдорожчих і перспективних компаній в світі.

    Та й сама якість пошуку Гугла багато в чому перевершує аналог від дзеркала рунета (читайте про те, як правильно гуглити), але більшість, як і раніше сидять в Яндексі в основному в силу звички (як і я, власне).

    Історія пошукової системи Google.com

    Отже, історію розвитку цієї компанії можна починати відраховувати з 1996 року, хоча офіційно пошукова система почала працювати тільки з осені 1998 року (виходить Гугловцы на рік відстали від Яндекса, але тим не менш встигли все надолужити).

    Саме починаючи з 1996 року прообраз сьогоднішнього пошуковика почав працювати на територію кампусу Стенфордського університету, у якому в той час навчалися в аспірантурі (доктаратуре) відомі зараз у світі Сергій Брін і Ларрі Пейдж.

    Обидва джентльмена були 1973 року народження (практично мої ровесники) і обидва були вихідцями з професорських сімей з єврейським корінням. Мами і тата засновників Гугла займалися математикою (викладали) та комп’ютерними технологіями, що, власне, і спонукало інтерес їхніх чад до цих областях науки. І Сергій Брін і Ларрі Пейдж в главу кута завжди ставили отримання висококласного профільної освіти (молодці, що сказати).

    Була у них, однак, різниця у походження. Сергій Брін народився в Радянському Союзі в славному місті Москві і був вивезений батьками в 1979 році в штати за програмою еміграції єврейських сімей. А Ларрі Пейдж вже спочатку був уродженим американцем, хоча, по суті, це не так вже й важливо, бо Сергію було всього шість років, коли він перестав бути нашим з вами співвітчизником. Що примітно, Брін досі дуже не погано говорить по російськи.

    Якщо ви читали історію Яндекса, то, напевно, помітили, що по суті він з’явився як розвиток тієї теми, якою займалися його творці, будучи науковцями. Те ж саме можна сказати і про Google.com. Брін і Пейдж, будучи аспірантами Стенфорда, займалися вирішенням проблеми пошуку з неструктурованим величезних масивів даних. Спочатку вони це хотіли прикрутити до чого-то там пов’язаного з визначенням найбільш затребуваних товарів, але їм вчасно підвернулася під руку проблема пошуку по інтернету.

    Наявні в той час пошуковики насилу справлялися зі своїм завданням. Результати пошукової видачі мали дуже низьку кореляцію з тим, що хотів побачити у відповідь на свій запит користувач. Справа в тому, що тоді основним маркером (фактором), за яким здійснювалося визначення релевантності та ранжування документів у видачі, була частота використання слів із запиту користувача в документі.

    Зрозуміло, що такий критерій відбору дуже легко піддається накрутці з боку вебмайстрів простим збільшенням нудоти текстів. Уявляєте, скільки часу вже пройшло з тих пір, як з’явився текстовий спам, з якими пошуковці тільки зараз почали всерйоз боротися і викорінювати (бо з’явилися інші фактори, що дозволяють істотно знизити важливість частоти входження ключів у тексті при ранжируванні).

    Ну, ось. Ларрі Пейдж з дитинства на прикладі своїх батьків, оберталися в наукових колах, бачив і розумів, що авторитет того чи іншого вченого багато в чому залежить від того, в скількох наукових роботах на нього посилаються, як на першоджерело або як авторитетного фахівця. Чим більше посилань, тим авторитетніше ім’я вченого. Логічно?

    Звичайно ж, логічно, але причому тут Google? Справа в тому, що в Пейджа виникла ідея перенести цю систему ранжирування на пошук в інтернеті. Вчених він асоціював з окремими документами (не сайтами, а саме окремими вебстраницами), а посилання в інтернеті існували аж з моменту винаходу всесвітньої павутини WWW Тімом Бернерсом-Лі у далекому 1989 році (до речі, через пару років, саме Тім заснував консорціум W3C і розробив мову Html).

    Ну, і в результаті з’явився всім вам відомий фактор ранжування, який враховується пошуковими досі — PageRank. Термін цей складовою. Rank — означає ранжування, а ось Page може означати або веб сторінку в англійській варіації написання, або те, що даний параметр ранжирування придумав ніхто інший як Пейдж (який Ларрі).

    Але це не суть важливо, бо PageRank здійснив революцію і дозволив підняти якість пошуку майбутнього Google на недосяжну висоту. Взагалі, для загального розвитку можете почитати статтю про PR і Тиц, в якій я намагався на пальцях пояснити їх суть, ну або подивитися по діагоналі моє найбільше творіння на цьому блозі, який цілком і повністю присвячений саме показником PageRank.

    ПР дозволяв враховувати при ранжируванні документів не тільки кількість, але і якість провідних на ту чи іншу вебсторінку посилань. Ну, а якість посилання, відповідно, залежало від кількості вхідних беклінків на сторінку-донора (донором в SEO прийнято називати того, до кого веде лінк, а акцептором — того, на кого він проставлений).

    Тобто тут з’являється поняття статичної ваги сторінок в інтернеті, згідно з якими оцінюється якість ведучих з них посилань. Все це неподобство розраховувалося Гуглом в кілька проходів (ітерацій) і було (принаймні на той час) відмінним фактором ранжирування. Взагалі, тема PageRank не така очевидна, тому для детального знайомства доведеться прочитати згадані трохи вище статті.

    Ну, а ми повернемося до історії Google і подивимося, як же двом талановитим джентльменам з оплоту демократії вдалося втілити ідею ранжирування документів глобальної мережі в життя і мимохідь заробити на цьому по двадцять мільярдів зеленню (хоча для них це не було самоціллю, а просто стало результатом їх роботи, від якого нерозумно відмовлятися).

    В першу чергу для перевірки працездатності програми розрахунку Page Rank потрібно було отримати величезний масив даних. Ларрі Пейдж вирішив, що він зможе для цієї мети завантажити до себе на комп’ютер весь інтернет, чим шокував в подиві своїх керівників.

    Однак на кошти Стенфордського університету Ларрі і Сергій зуміли зібрати з комплектуючих (це дозволило за ті ж гроші отримати в троє більше залізної складової, ніж при купівлі вже зібраних серверів) необхідне число комп’ютерів і запустити свого павука (програму, копіює знайдені нею веб-сторінки в інтернеті).

    До речі, зазначу, що Ларрі і Сергій залишилися вірними своїй ідеї — Гугл зараз є збирачем комп’ютерів номер один у світі (істотно випереджаючи Dell і HP) при цьому жодного сервера не продаючи, а використовуючи їх для своїх дата-центрів, в яких за приблизними даними налічується по всьому світу вже більше мільйона одиниць. Це дозволяє їм при тих же витратах отримувати значно більшу продуктивність і не економити на резервування, що робить його абсолютним лідером в швидкості і надійності роботи.

    Але повернемося знову до історії. Отже, в результаті дітище Бріна і Пейджа стало служити засобом пошуку для всіх користувачів Стенфордського університету. Сергій і Ларрі просили своїх перших користувачів висловлювати свої враження та зауваження по роботі пошуку, намагалися їх врахувати і доопрацювати (фактично це був етап альфа тестування). Пошук став доступний в 1997 році за адресою google.stanford.edu. З Стенфорду була подана заявка на ліцензування (що це?) технології пошуку з використанням PageRank.

    Як ви можете бачити, в URL-адресі вже використовується слово Google (хоча був час, коли алгоритм пошуку мав назву BackRub, бо будувався на обліку зворотних посилань), яке було придумано напередодні в якості одного з можливих назв пошукової системи. Походження цього слова пов’язано з неправильним написанням терміну Googol (Гугол), який позначає хитре число, що складається з одиниці і ста нулів, що стоять після неї.

    Загалом-то, спочатку була пропозиція назвати пошук GooglePlex (у правильному написанні Googolplex — десятка ступеня гугол), але воно здалося занадто довгим і зупинилися на згаданому терміну (чомусь написаному в результаті не правильно, але міняти вже не стали, т. к. був майже відразу ж придбаний домен Google.com). Цією назвою творці, мабуть, хотіли підкреслити або передбачити грандіозність індексної бази майбутнього світового лідера пошуку.

    Гугл і Яндекс — загальні моменти в розвитку і становленні

    Відмінною рисою головної сторінки Гугла в той час став повний її аскетизм, який залишився й досі. Порівняйте головну сторінку Яндекса (там іноді під рядком пошуку можна побачити баннер, вартість розміщення якої на тиждень дорівнює вартості квартири в Москві):

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    І подивіться на головну сторінку Google.ru:

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    Як кажуть, відчуйте різницю. У далеких дев’яностих всі сайти і портали рясніли різнокольоровими банерами і написами (аля сьогоднішній Терехофф, та й я теж не без грішка), що викликало непідробне роздратування у Ларрі і Сергія. Тому, працюючи над дизайном головної сторінки свого пошуку, Сергій Брін використовував принцип мінімалізму, дозволивши собі лише розмалювати букви логотипу Гоогле в різні кольори.

    Вийшло добре, але був курйозний випадок, коли тестова група, якій було поставлено завдання щось там знайти через Google.com кілька хвилин сиділа перед екраном комп’ютера з досить спантеличеним виглядом. Виявляється, що вони чекали коли ж головна сторінка завантажиться повністю (не було в інтернеті тоді сайтів в стилі мінімалізму).

    Тому розробникам довелося збільшити шрифт копірайту внизу головної, щоб він став для користувачів своєрідним маркером закінчення завантаження сторінки.

    А знаєте що найцікавіше в історії Гугла? Те, що вона могла б закінчитися приблизно на цьому місці. Як я вже згадував раніше, для Сергія і Ларрі головним було отримання якісно освіти, а робота над пошуковою системою займала весь час і не залишала його на навчання. Як ви думаєте, що вони придумали?

    Ну, звичайно ж, продати всі права на використання технології PageRank і поставити хрест на розвитку проекту Google. Що примітно, вони пропонували свій продукт за порівняно невелику суму в один лимон зеленню таким відомим у той час титанам, як AltaVista, Yahoo.com і іншим, зараз вже не перебуває на слуху, компаніям. Що примітно, AltaVista навіть зуміла збити ціну на чверть, але в підсумку все одно не купила його.

    Після цього Ларрі Пейдж і Сергій прийняли рішення забити все-таки на навчання (багато хто з нас приймали таке ж рішення навіть в увазі набагато менш вагомих причин) і впритул зайнятися доопрацюванням і просуванням в життя новаторською, з того часу, пошукової системи з нікому невідомим назвою Гоогле.

    Все впиралося в те, що для розвитку потрібні були гроші на придбання серверів. Без цього рухатися далі було б неможливо, бо навіть при порівняно малій на той момент популярності Гугла він вимагав уже досить великих ресурсів для зберігання і обробки на льоту численних запитів користувачів.

    Отже, нагадаю, що домен був зареєстрований у вересні 1997 року, а рівно через рік була вже зареєстрована компанія Google Inc. За кілька днів до цього Сергій Брін і Ларрі Пейджу вдалося отримати свій перший чек на розвиток від грамотного дядьки з Sun Microsystems. Кажуть, що при виписці чека, компанії як такої ще не існувало, тому, вказавши в чеку назва, вже при офіційній реєстрації компанії довелося орієнтуватися саме на цю назву (інакше виникла б проблема з переведенням грошей у готівку).

    Дана сума була витрачена на покупку комплектуючих і складання нових серверів, які були покликані обробляти постійно зростаюче число запитів Google.com, бо популярність пошуковика зростала. Хоча навіть незважаючи на те, що в кінці 1998 року на їх головній сторінці раніше красувався напис Beta, провідні ЗМІ, які пишуть про IT технології, вже звернули увагу на молоду пошукову систему і висловили свої позитивні відгуки про її роботу.

    Популярність Гугола зростала і отримані сто тисяч зелені дуже швидко були витрачені на комплектуючі. Хлопці знову вперлися в стіну, але їм знову-таки вдалося зробити неймовірне — отримати двадцять п’ять лямів зелені на розвиток від двох венчурних контор, при цьому не загнавши себе в кабалу (залишивши за собою повне право управління компанією та вирішення всіх питань на свій власний розсуд). Молодці, чого вже говорити.

    Я знову не втомлююся проводити паралелі між розвитком буржуйського і російського пошуку. Аркадій Волож та Ілля Сегалович точно так само змушені були шукати гроші на розвиток у інвесторів, і точно так само зуміли відстояти своє право керувати компанією за власним розсудом.

    Взагалі, між ідеологами Яндекса і Гугла дуже багато спільного (розумні, освічені й інтелігентні люди) і головне, що їх об’єднує бажання в першу чергу розвивати свої проекти (і ловити від цього кайф), а не тупо заробляти бабло (хоча і не без цього):

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    Зрозуміло, що нескінченно так тривати не могло. Проект повинен приносити дохід або хоча б знаходитися на рівні самоокупності. Правда є приклади великих інтернет-проектів, не заробляють на своє дітище. Це насамперед Вікіпедія. Проте їй допомагають триматися на плаву інші заможні компанії, власники яких розуміють значимість Вікі для інтернету.

    Такий розуміючої компанією і є Google, пожертвувала кілька лямів на Вікі. До речі, власник соціальної мережі «В контакті» теж нещодавно погрожував передати Вікіпедії близько ляма зелені, що робить йому честь і ставить в один ряд з Великими.

    Але Гоогл (так само як і Яндекс) не зважився піти по шляху безсрібників. Сергій Брін і Ларрі Пейджу довелося трохи поступитися принципами неприйняття розміщення реклами на сторінках свого дітища. Але зробили вони це дуже елегантно і їх спосіб подання реклами несе набагато більше позитиву користувачам, ніж повсюдно використовувані тоді банери.

    Я кажу про контекстну рекламу Гугл АдВордс, яка представляє з себе текстові рядки з посиланням на сайт рекламодавця. Причому оголошення показуються в суворій відповідності з тим, який саме запит ввів користувач в пошуковому рядку. Така реклама не створює дискомфорту для користувачів, але зате приносить їй воістину фантастичні доходи:

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    До речі, Гоогл не жадібний і дозволяє заробляти на контекстній рекламі будь-яким бажаючим вебмайстрам показуючи її на своїх сайтах. Правда за це він залишає собі близько половини суми, яку виплачує рекламодавець, але це цілком логічна плата за використання бази рекламодавців. Багато вебмастера живуть одним лише бажанням пройти реєстрацію й модерацію Adsense.

    Раз вже ми тут порівнюємо періодично Google і Яндекс, то скажу, що біля дзеркала рунета спосіб заробити на життя нічим не відрізняється від лідера світового пошуку — все той же контекст, але називається все це вже Яндекс.Директ. Ну, і вебмайстрам він теж дозволяє заробляти на своєму контексті (за половину маржі) і для цього була створена Рекламна Мережа (РМЯ), з якою можна працювати як безпосередньо, так і через центри обслуговування партнерів (я працюю через Профіт Партнер).

    Гугл запустив свій контекст у 2000 році, а Яндекс — 2002. Питання про першоджерелі ідеї, напевно, не виникає. Хоча, родоначальник не відразу почав використовувати схему оплати лише за кліки, вчинені користувачами оголошень рекламодавців, а йшов до цього кілька років.

    Ну, а ідея організації безперервного аукціону по продажу тих або інших пошукових запитів (при введенні яких будуть показуватися оголошення рекламодавців) взагалі є геніальним рішенням, що дозволяє істотно збільшити доходи і максимально спростити і полегшити схему ціноутворення. Як кажуть, потрапили в яблучко.

    За 2001 рік Google.com виявився в плюсі аж на сім лямів зелені, а зараз прибуток світового лідера пошуку обчислюється мільярдами. Крім американської аудиторії він вже давно орієнтований на весь світ. Пошук можна здійснювати на 200 мовах на різних регіональних сайтах. Крім, власне, технологій пошуку, ця компанія за час свого існування відкрила масу супутніх сервісів, починаючи з Гугл картинок і Ю-туба, а закінчуючи найпопулярнішим браузером в світі.

    Він вже навіть зазіхнув на царювання найпопулярнішою в світі соціальної мережі Facebook, протиставивши їй своє дітище під назвою Google+. Навіть на верховенство Мелкософта на ринку операційних систем, він готовий замахнутися, розробляючи свою Ос на основі Хрому. Ну, а на ринку мобільних операційних систем він вже здійснив переворот своїм Андроїда, який зараз встановлений на більшості планшетів і смартфонів.

    Я вже писав, що Яндекс в 2011 вийшов на IPO і дуже успішно став ВАТ з досить великою маржею для себе. У 2004 році аналогічно на IPO вийшов і Гугол, хоча і не настільки успішно, як воно могло б бути. Проте в обох випадках ідеологи компаній як і раніше залишилися біля керма і можуть самостійно вибирати шляхи розвитку і не йти ні в кого на поводу. В принципі, це добре, бо ентузіазму обом командам не займати.

    Google.ru — особливості просування і Seo оптимізації

    Тепер давайте небагато поговоримо про просування сайтів під Гугл і чим воно відрізняється від аналогічного дійства під Яндекс. Звичайно ж, за великим рахунком, робити особливі відмінності при Seo оптимізації під пошукові системи не варто, але вони мають свої особливості і різні чинники ранжирування по різному в них враховуються.

    Ну і, думаю, зрозуміло, що мова піде про російськомовному Google.ru, бо .com здійснює ранжування за іншою формулою і там враховуються дещо інші фактори (відсталі ми, що не кажи). Про частки на ринку пошуку рунета я вже писав:

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

  • Але варто враховувати той факт, що продають запити набагато більш часто задаються в Яндексі (може бути навіть у рази частіше), а ось частка інформаційних запитів вище в буржуйському аналогу. Тому блоги начебто мого можуть мати частку переходів з Гугола навіть вище, ніж з дзеркала рунета.

    Все це пов’язано з націлених аудиторії цих пошукових систем. Хай на мене ніхто не ображається, але в Яндексі превалюють обивателі, бажаючі купити або розважитися, а в дітище Пейджа і Бріна сидять інтелектуали (ну, типу того), які бажають щось дізнатися. Особисто я за звичкою користуюся вітчизняним продуктом, а от якщо він мені не дає вичерпної відповіді, то звертаюся вже до буржуину, і він мене, як правило, не розчаровує.

  • Напевно, всі ви вже відчули на собі те, що Google не тільки швидше працює, швидше індексує нові сторінки, але і те, що в ньому можна набагато швидше вилізти в Топ.

    Основним фактором тут є те, що Яндекс деякий час тому запровадив лад (від кількох місяців до року, в залежності від тематики пошукового запиту), після закінчення якого починають враховуватися проставлені (куплені) на документ зворотні посилання (таким чином він підвищив свої доходи, бо у період, необхідний на просування в Топ, власник сайту буде змушений залучати користувачів через Яндекс Директ).

    У Гоогле ж цей лад значно менше (якщо взагалі є) і в Топ можна вийти досить швидко, маючи хороший і не заспамленный текст на пристойному сайті, а також певну кількість зовнішніх посилань.

  • Трохи другорядний факт, але мені згадалося, що буржуйський пошук буде враховувати анкор посилань (з однієї і тієї ж статті) ведуть на одну і ту ж сторінку, тільки якщо це будуть хеш-посилання.
  • Ну, і знову ж таки, як мені здається, Гугл більше Яндекса любить тексти подібні тим, що ви можете зустріти на цьому блозі — великі за обсягом і структуровані (заголовки з допомогою тегів H1-H6, списки OL або UL, ну і ще можна було б використовувати таблиці для різноманітності).

    По кожному структуровані тексти дадуть вам перевагу. Пошукачі враховують щільність ключів в пасажах, а списки, таблиці і заголовки дозволяють створити більшу кількість пасажів, а значить можна буде використовувати більше число входжень ключів без ризику потрапляння під фільтр за переоптімізацію текстів.

  • У Google регіони представляють із себе країни, а не окремі суб’єкти Росії або України, як в Яндексі. Тому варто це враховувати, а так само враховувати ті фактори, за якими він може віднести ваш сайт до того чи іншого регіону (докладніше читайте нижче).
  • Ще у нього є одна особливість — він більшу увагу при ранжируванні приділяє показниками конкретної веб-сторінки (релевантність якої розраховує) і меншу увагу приділяє показниками всього сайту в цілому. Мається на увазі в порівнянні з Яндексом, для просування в якому дуже важливо мати трастовий ресурс.

    Що це нам дає? Виходить, що молодому проекту не має достатньої трастовості набагато простіше пробитися в Топ Гугла, ніж у Топ дзеркала рунета, за умови, що стаття буде якісною, оптимізованої і добре прокачанной посиланнями з якісних донорів (наприклад, з біржі вічних посилань gogetlinks або з біржі статей miralinks) і з внутрішніх сторінок сайту (внутрішня перелінковка в повній мірі і нарівні з зовнішніми посиланнями сприяє нарощуванню статичного і динамічного ваги сторінки).

    Наприклад, мій блог по багатьом частотним запитам знаходиться в Топі Гоогла, але не в Топі дзеркала рунета. Виходить, що або загальної трастовості ресурсу для цього ще не вистачає, або зворотні посилання ще не почали працювати із-за використовуваної лага, або ці документи знаходяться під фільтром за переоптімізацію текстів (що теж можливо).

  • Пошукова система Google.ru надає велике значення наявності та кількості вхідних посилань (зовнішніх і внутрішніх) на документ і більше поважає прямі входження пошукового запиту. В Яндексі ж посилальний фактор має дещо менше значення і там дуже важливо не переборщити з прямими вхождениями, побільше використовувати словоформи та розведення. Але, знову ж таки, пошукові алгоритми розвиваються і з часом вони будуть наближатися до того, що ми зараз маємо у світовому пошуку з расширением.сом.
  • Сам не перевіряв і не відчув, але вважається, що наскрізні посилання (проставлені зі всіх сторінок ресурсу, наприклад, в сайдбарі донора) добре працюють саме в Гуглі, т. к. для нього важливим є саме кількісне співвідношення посилальної маси. Yandex ж просто склеює протяги і навряд чи їх сумарна вага перевищує вагу звичайної зовнішньої посилання з однією єдиною сторінки цього ж самого донора.
  • Пошуковий трафік — це манна небесна для будь-якого власника веб-ресурсу, самий стабільний і, як правило, основним джерелом припливу відвідувачів на сайт. Наприклад, у мене він становить близько трьох чвертей від загальної відвідуваності. Тому я не втомлююся повторювати майже в кожній статті — поставтеся з усією серйозністю до всіх найменших нюансів пошукової оптимізації. Те, що вам може здатися дрібницею або надмірністю, може стати ключовим моментом в успішності вашого проекту.

    Правда в дотриманні всіх вимог є теж не мало нюансів, головний з яких — це швидка зміна правил гри пошуковими системами. Звичайно ж, основні базові і основні прийоми оптимізації залишаються незмінними (у всякому разі протягом тривалого часу), але тим не менш Яндекс характерний саме різкою зміною відносин до тих або інших способів накрутки.

    Раніше з Гуглом можна було почувати себе більш спокійною, бо її так не лихоманило. Але прийшла весна 2012 року і разом з нею прийшов і зоопарк: Пінгвін і Панда. Вони прийшли відразу у світовому масштабі і зачепили всі країни. Після цього пошукову видачу початок постійно трясти і практично кожен другий сайт у світі в тій чи іншій мірі постраждав від цих фільтрів.

    Це було як грім серед ясного неба. Всі дружно лаяли Яндекс, а потім різко переключилися на його буржуйського конкурента. Пінгвін став карати на погану якість вхідної посилальної маси на сайт, а Панда — за переоптімізацію контенту. Складається таке відчуття, що розробники поставили перед собою завдання — зробити просування під Гугол максимально непередбачуваним (сьогодні ти в Топі, а завтра…). Навіщо їм це потрібно?

    Швидше за все причиною є гроші. Якщо SEO не буде давати хоч яких-небудь гарантій і стабільності, то всі почнуть ще більш активно використовувати альтернативний метод, а саме купувати контекстну рекламу. Власне, так зараз і відбувається. Поки існує монополія (що це?) пошуковиків ситуація буде все більше і більше погіршуватися.

    Вебмайстрам потрібно об’єднуватися у профспілки з можливістю бойкотувати дії монополій, а все інше — «розмови на користь бідних». Без сайтів не буде і пошуку, оскільки вони фактично паразитують на нас. Ситуація повністю відповідає положенню власника бізнесу і армії робітників в ньому задіяні. Останні повністю безправні без об’єднання в профспілки (що це таке?). Але на усвідомлення і організацію потрібен час…

    Але тим не менш, пошуковий трафік формується саме з Яндекса і Google, причому в багатьох випадках ці дві пошукові системи будуть давати приблизно однакову кількість відвідувачів. А значить потрібно буде враховувати нюанси оптимізації під обох.

    Глобальний (Google.com) і регіональний пошук.ru, .ua)

    Почнемо з того, що Гугол позиціонує себе як система пошуку по всьому світовому інтернету. У зв’язку з цим у нього є як глобальна пошукова система .com , яка працює з англомовними користувачами з усього світу, так і регіональні пошукові системи (наприклад, .ru або .com.ua, що відносяться до Росії та Україні).

    У загальносвітовому google.com крім величезної кількості відвідувачів, має місце бути і величезна кількість проіндексованих сайтів в базі (там зібрана величезна колекція), а звідси випливає висновок про те, що там буде дуже складно потрапити в топ видачі. Крім цього, у світовому пошуковику практично неможливо за короткий час зайняти місце в топі по високочастотним запитам.

    Це пов’язано в першу чергу з великою кількістю фільтрів, які використовуються. Глобальний пошуковик .com використовує пессимізації, здійснюючи тим самим жорсткий контроль за якістю донорів (сайтів, з яких будуть проставлені посилання на ваш ресурс), за розвитком вашого проекту, за швидкістю нарощування посилальної маси і т. п. речами.

    В результаті цього в топі по висококонкурентних запитах будуть знаходитися тільки ресурси, які існують і розвиваються досить тривалий час (достатня, щоб пошук переконався в їх спроможності).

    У той же час, в регіональних пошукових системах (наприклад, google.ru або .com.ua цілком можливо потрапити в топ по високочастотному запиту вже через один-два місяці після створення проекту. Пов’язано це з тим, що там не працюють багато з фільтрів, що використовуються .com, або ж працюють не за повною програмою.

    Але він поступово переносить і посилює фільтри своїх регіональних пошуковиків, тому з цією проблемою теж доведеться зіткнутися найближчим часом при просуванні. Власне, це вже сталося. Після приходу Панди і Пінгвіна всі стали рівними.

    При всій своїй нашорошеності і досконало, пошукова система не може гарантувати стовідсотково правильного визначення регіону, до якого належить ваш ресурс. В результаті цього може скластися досить неприємна ситуація, яка полягає у відсутності вашого сайту в пошуковій видачі бажаного регіонального пошуковика Гугла (просувалися, припустимо, під Англію, а пошук вирішив, що ваш сайт належить Австралії, в результаті чого, в англійській видачі вашого проекту не буде).

    Навіть мова контенту вашого ресурсу не може служити гарантом правильності визначення регіону. На жаль і ах, навіть те, що ваш сайт на албанській, зовсім не означає, що він з’явиться в албанській видачі Google. Яким же чином він визначає регіон, до якого належить той чи інший проект, і як ми можемо зі свого боку допомогти йому зробити правильний вибір?

    Тут все досить просто. В першу чергу, при спробі віднести ресурс до того чи іншого регіону, Гугол дивиться на доменну зону, до якої належить цей інтернет-проект. Якщо домен явно вказує на регіональну приналежність (наприклад: зона .RU — Росія, .DE -Німеччина чи .US — сша), то пошукова машина вибере регіон для сайту саме покладаючись на це.

    Тому, якщо ви використовуєте для свого сайту доменне ім’я, яке належить до зони тієї чи іншої країни, то проблем з неправильним вибором регіону для вашого ресурсу виникнути не повинно.

    Але ваш ресурс цілком може мати домен, що належить до якої-небудь загальної зоні (зразок .COM або .NET). Чим же керується пошук при виборі регіону в цьому випадку? Виявляється, що він аналізує IP адреса сервера хостингу, на якому розташований даний проект. Якій країні буде належати цей IP адресу, до такого регіону і буде віднесений сайт.

    Тому при створенні нового проекту, орієнтованого на просування в пошуковій машині Гугол певного регіону (країни), вам слід потурбуватися про те, щоб він відразу і безпомилково визначив регіон вашого сайту. Для цього вам потрібно буде вибрати ім’я в доменній зоні потрібного регіону, або використовувати хостинг з IP адресами серверів потрібної вам країни.

    Якщо для вашого ресурсу він не вірно визначив регіональну приналежність, то ви, в принципі, можете додати до ключовими словами тих пошукових запитів, за якими ви просуваєтеся, додаткове слово, що уточнює регіональну приналежність (наприклад, «пошукове просування Росія»).

    І в цьому випадку ваш вебсайт буде брати участь у регіональній видачі Гугла для потрібної вам країни (Росія), але вже не по високочастотному запиту («пошукове просування»), а за набагато менш високочастотній («… Росія»).

    Якщо ж ви, навпаки, хочете створити ресурс, орієнтований на безліч країн, то обов’язково вибирайте доменне ім’я спільної зони (зразок .COM або .NET), а хостинг вибирайте з IP адресою тієї країни, з якої очікується найбільша кількість відвідувачів.

    Завдання регіону сайту в пошуковій системі Яндекс

    Пошукова система Яндекс з недавніх пір теж стала розрізняти сайти по регіонах. Але в цьому випадку, під регіонами розуміються не країни (як в Google), а області Росії. Регіональна приналежність сайту визначається, ґрунтуючись на згадці регіону на його сторінках або ж спираючись на налаштування, які зробив власник ресурсу в панелі вебмайстрів Яндекса.

    Після того, як ви ввійдете зі свого аккаунта в панелі вебмайстрів, вам потрібно буде вибрати з лівого меню пункти «Географія сайту» — «Регіон»:

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    Як ви можете бачити з наведеного вище скріншота, для мого блогу Яндекс не визначив регіон: Вміст не має вираженої регіональної приналежності. В іншому випадку потрібно буде ввести у відповідне поле бажаний регіон сайту і вказати у розташованому нижче полі URL сторінки свого блогу, де буде зустрічатися назва цього регіону.

    Ще раз зверну вашу увагу, що вибирати хостинг слід не тільки з міркувань правильності визначення регіону (з IP адресою тієї країни, у видачі якої ви хочете бачити ваш ресурс), але і за ступенем його надійності. В плані оптимізації сайту надійна і стабільна робота хостингу дуже важлива, бо постійно повторювана недоступність сайту для роботів пошукових систем, в результаті Ddos-атак на сервери (що це таке?) або ж інших збої хоста, може привести до пониження позицій сайту у видачі пошукових систем.

    Тому підійдіть з усією відповідальністю до вибору стабільного хостингу для вашого проекту. Особисто мені, на даний момент, після ряду експериментів найбільше імпонує провайдер Іnfobox, мої перші враження про яке ви можете прочитати в статті за посиланням.

    Якщо говорити коротко, то у Іnfobox, на даний момент, дуже багато бонусів (30 днів халяви плюс безкоштовний домен назавжди, у разі оплати хостингу на три місяці) і чудова служба техпідтримки.

    Якщо ви думаєте, що я тут распинаюсь з приводу даного хостингу лише в надії отримати дивіденди з рефералів, то поспішаю вас переконати, бо партнерська програма у Іnfobox існує тільки для юридичних осіб, а я — фізична особа. Просто дійсно не поганий хостинг і я вам щиро, без будь-якої вигоди для себе, його раджу.

    Як працює пошукова система Гугл

    В принципі, якихось особливих відмінностей в логіці роботи Google від інших пошукачів роботи немає. Я вже писав досить докладну статтю про алгоритми, що використовуються пошуковими системами, і практично все це можна віднести і до нашого героя. Тому, не зупиняючись на деталях, спробую коротко описати, як працює все це справа з точки зору визначення найбільш релевантних документів того чи іншого запиту.

    Отже, в Гуглі, як втім і в інших пошукових системах, використовуються два основних принципи, керуючись якими він визначає позицію того чи іншого документа (під документом я маю на увазі вебсторінку) у видачі по певному запиту. По-перше, він аналізує текстове вміст документа, визначаючи таким чином його тематику і виробляючи підрахунок щільності вживання в документі ключових слів.

    По-друге, він аналізує зворотні посилання, проставлені на цей документ з інших ресурсів на предмет їх тематичності, і враховує ті слова, які були використані в анкор (текстах) цих зворотних посилань.

    І вже на підставі цих двох факторів (вмісту документа і посилального ранжирування) він визначає позицію сайту у видачі по тому чи іншому пошуковому запиту. Google веде пошук не за реальним сайтів, а за так званою колекції, яка являє собою всі проіндексовані пошуковою системою документи в мережі.

    Індексація представляє з себе зчитування вмісту сторінки і збереження всіх містяться на ній слів у вигляді зворотних індексів, де враховується розташування даного слова в документі і частота його вживання.

    В пошукову базу додаються також і збережені копії документів, на підставі яких потім пошукова система буде формувати текстові фрагменти під ті чи інші запити. Скануванням сайтів в мережі займаються так звані пошукові боти, які переходять від документа до документа по посиланнях, що ведуть з цих документів.

    Яким чином пошукові боти Гугла зможуть знайти нові сторінки ресурсу? По-перше, завдання на відвідування того чи іншого документа пошуковий бот може отримати після того, як ви додасте адресу тієї чи іншої сторінки в аддурику. По-друге, бот може проіндексувати документ, перейшовши на нього за посиланням з іншої або ж з вашого ж ресурсу.

    Звідси можна зробити висновок, що гарна та продумана навігація буде корисна не тільки вашим відвідувачам, але і зможе прискорити індексацію сайту пошуковими системами. Одним із способів такого прискорення служить створення карти сайту в форматі HTML (видиму), так і у форматі XML, призначену саме для ботів.

    Зворотні посилання на цей документ збираються пошуковою системою Google при індексації тих документів, на яких вони були проставлені. В результаті, при введенні користувачем певного запиту в пошукову рядок, він проаналізує і знайде всі документи, які мають хоч якесь відношення до даного запиту, а потім вже серед них буде проведено сортування по релевантності (відповідності) документів даним запитом.

    При розрахунку релевантності враховується зміст документа, а так само враховується кількість і якість зворотних посилань ведуть на нього.

    Основний і додатковий (supplemental) індекси Гугола

    Матеріальні можливості компанії Гугол (як грошові, так і апаратні) дозволяють цій пошуковій системі індексувати всі сторінки поспіль і зберігати їх в своїй індексного базі (колекції). Більш дрібні пошуковики, в тому числі і Яндекс, не можуть дозволити собі такої розкоші і видаляють з індексу дубльований контент (копіпаст, наприклад) та інші якісні документи.

    Але наш герой не такий — він має настільки великими потужностями, що здатний зберігати у своїй колекції всі проіндексовані їм в мережі документи (веб-сторінки).

    Правда для вебмайстрів від цього користі мало, бо база Google складається з двох частин: основного індексу і додаткового (supplemental, його ще іноді називають сопливим або ж просто соплями). Так от, він виконує пошук тільки за документами, що знаходяться в основному індексі, а документи (веб-сторінки), які потрапили в соплі, в пошуку практично не беруть, хіба що тільки в тому випадку, якщо в основному взагалі не знайдеться релевантних запиту відповідей. А ймовірність такого випадку вкрай мала.

    Я вже писав про спеціальний онлайн сервіс, який дозволяє визначити, скільки сторінок вашого ресурсу знаходиться в основному індексі і, отже, побічно оцінити якість вашого веб-проекту. Хоча ви можете самі, без використання будь-яких сервісів, подивитися, скільки сторінок вашого сайту знаходиться в основному індексі Гугла.

    Для початку введіть в рядок пошуку наступний запит:

    site:

    замінивши доменне ім’я мого блогу на своє. В результаті чого відкриється сторінка з видачею, де будуть перераховані всі сторінки вашого ресурсу знаходяться в індексі. Тут будуть наведені документи не тільки основного, а й додаткового (supplemental) індексу. Під рядком запиту буде приведено загальна кількість сторінок вашого ресурсу, проіндексованих цим пошуковиком:

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    Тепер, запам’ятавши сумарна кількість сторінок в індексі, змініть запит в пошуковому рядку Гугла на наступний:

    site:/&

    замінивши доменне ім’я мого блогу на своє. В результаті відкриється сторінка з видачею, де будуть перераховані тільки ті сторінки вашого сайту, які знаходяться в основному індексі:

    Просуваємо свій сайтПросуваємо свій сайт

    Тільки за цими документами, що знаходяться в основному індексі і буде вестися пошук. Про те, які причини можуть привести до потрапляння сторінок в додатковий, а не основний індекс, я вже писав, але трохи повторюся і, мабуть, додам кілька нових можливих причин, чому сторінка може опинитися в соплях Гугола:

  • не унікальність контенту сторінки (повне або часткове дублювання тексту на іншій сторінці вашого ж ресурсу або ж якого-небудь іншого)
  • занадто мало тексту на веб (картинки, хоча вони і враховуються пошуком по зображеннях, а так само гіперпосилання не в рахунок). Не можу сказати точно, скільки тексту в символах або словах має бути в документі, для виведення його з соплів Google, але от про те, яким повинен бути розмір тексту для його найкращою оптимізації під пошукові запити, я вже писав
  • сторінка може потрапити в додатковий індекс, якщо ви забули прописати для неї мега-теги Title, Description або
  • також соплі загрожують сторінок, у яких мега-теги Title або Description не унікальні, або ж складаються з одного слова
  • Відео з youtube.com про принципи просування в Гуглі:

    Просуваємо свій сайт«alt=»»>

    Удачі вам! До зустрічей на сторінках блогу