Здрастуйте, шановні читачі блогу . Давайте сьогодні поговоримо про розташування ваших сайтів на веб-серверах (що це таке?). Робиться це, природно, для того, щоб будь-який відвідувач з будь-якої точки світу, підключеного до мережі інтернет, зміг би отримати доступ до вашого ресурсу.
Принципи розміщення сайтів в інтернеті залишаються незмінними вже більше двох десятків років, але тим не менш це не спрощує завдання тих, хто занурюється у світ доменів, хостингів, DNS серверів і IP адрес вперше.
Сьогодні я постараюся в одній статті розповісти про це максимально докладно, але не відволікаючись на конкретні приклади перевірки та придбання доменного імені та оренди хостингу. Я про це вже писав і просто пошлюся на мають матеріали. Нашим же завданням у цій публікації буде — виявити взаємозв’язок між усіма цими шаманськими діями і зрозуміти, навіщо все це взагалі необхідно робити.
Домени, Ip-адреси і зв’язують їх DNS сервера
Отже, в першу чергу нам необхідно буде розмістити на якомусь адресному просторі свої документи (під загальною назвою — сайт). Звернення до цього адресного простору буде здійснюватися за допомогою універсальних локаторів ресурсів URL (був придуманий творцем інтернету Тімом Бернерсом-Лі, як і багато іншого). Більш детально про урли ви зможете прочитати за наведеним посиланням, а я на прикладі нагадаю вам, де тут собака порилася (знаєте звідки пішло обзивання значка @ собакою?). Давайте розберемо такий урл:
https:///seo/search/rambler-ru-poiskovaya-sistema.html
Такий звичний нам тип можна розбити на кілька частин:
Причому треба розуміти, що сама по собі запис доменного імені (), яка входить до складу досліджуваного нами URL, для машин (веб-серверів) не має зовсім ніякого сенсу, бо вони оперують виключно IP адресами.
Доменні імена служать двом основним цілям:
Дізнатися IP-адресу сайту по його домену можна в багатьох онлайн сервісах, а можна просто пропінгувати його з командного рядка Windows і побачити шуканий набір цифр. Для цього натисніть сполучення клавіш Windows+R на клавіатурі, а потім введіть в відкрилася рядку діалогового вікна «Виконати» cmd.
У відкритому чорному і дуже страшному вікні введіть команду:
ping
В результаті ви не тільки дізнаєтеся швидкість відповіді вашого ресурсу на запит, але і отримаєте інформацію про IP сервері, на якому він знаходиться. Років десять тому я навіть прописував в файлі hosts на комп’ютері відповідність цифрових адрес і доменних імен найбільш часто відвідуваних мною ресурсів, щоб не витрачали час на звернення до DNS серверів. Правда Ip-шники ресурсів іноді змінювалися і я якийсь час тупил з приводу того, а чого це мій улюблений портал не відкривається.
Сам по собі файл hosts є певним атавізмом, який використовувався як локальний DNS на зорі становлення інтернету (коли з’явився інтернет?). Але коли сайтів в мережі стало реально дуже багато, то його використання стало справою вкрай незручним і з’явилися видалені ДНС сервера з таблицями відповідності IP і доменів всіх ресурсів у всесвітній павутині.
Однак, hosts можна використовувати досі для вирішення якихось специфічних завдань, наприклад, отримати доступ до сайту на новому хості до того, як пропишеться інформація у всіх DNS серверах інтернету (що в деяких випадках може займати до двох діб). Щоправда отримати доступ до нього в операционках Vista, 7,8 і 10 стало не таким вже і тривіальним заняттям (де знаходиться файл Хостс?).
Зараз в основному в інтернеті використовується стандарт IPv4, і цифровий адресу в цьому випадку складається з чотирьох байт, тобто за допомогою нього можна призначити близько чотирьох мільярдів унікальних хостів. Незабаром буде повсюдно впроваджуватися IPv6, що дозволить вирішити всі можливі проблеми з нестачею цифрових адрес. Ну, а для призначення на відповідність IP (цифирек) і доменних імен, як ми і говорили трохи раніше, використовується система ДНС.
DNS (Domain Name System) — спеціальна службова ієрархія серверів, в яких міститься інформація про те, який саме IP адресу за якими доменом ховається.
Отже, коли ви звертаєтеся через браузер (або яку-небудь іншу програму) до певного сайту, вводячи його Урл (наприклад, https://), то ваш комп’ютер в першу чергу звертається до найближчого ДНС-сервера з питанням про те, а яким же цифрового адресою живе цей ресурс. І лише після отримання шуканого Ip-шника від DNS сервера (для мого блогу зараз айпі 109.120.169.66 — можете вставити його в адресний рядок браузера і переконатися) відбудеться відправка запиту вже безпосередньо до самого сайту.
Тобто має місце певна затримка при зверненні до будь-якого сайту з вашого комп’ютера, що не є добре. Але сучасні браузери зараз вже вміють кешувати отримані дані і не здійснюють повторних запитів до DNS. Напевно, тепер більш зрозумілим стає зміст моєї метушні з файлом hosts, описаних трохи вище.
Так як IP ми практично не бачимо при зверненні до ресурсу, то вони будуть цікавити нас остільки оскільки. А ось домени представляють набагато більший інтерес для вебмайстра, бо є тією самою видимою частиною, яка ідентифікує адресний простір.
Що таке доменних імен (домени) і які вони бувають
Якщо ви придивитеся, то побачите, що запис доменних імен поділяється точками (принаймні хоч одна, так буде). На прикладі мого домену блог (ох, як же довго я його підбирав):
Точки поділяють так звані рівні доменних імен, які потрібно починати рахувати справа на ліво. У наведеному прикладі ktonanovenkogo — це домен другого рівня, ru — першого. Якщо б у мене був форум, то цілком можливо, що він би жив на доменне ім’я третього рівня:
forum.
Домени першого рівня розподіляються за двома групами:
Cctld (country code top-level domain) — домени першого рівня закріплені за країнами.
У Росії на даний момент є аж цілих три доменні зони першого рівня:
http://ктонановенького.рф/
а після переходу на цей сайт скопіюєте його адресу з адресної строки, то отримаєте зовсім вже нестравний ахінею:
http://xn--80aedhwdrbcedeb8b2k.xn--p1ai/
У будь-якій країні є ряд компаній реєстраторів доменних імен, у віданні яких знаходиться розподіл доменів другого рівня в цих самих національних зонах (Cctld). Якщо ви захочете дізнатися, які компанії мають право продавати їх в Росії, то необхідно буде перейти на сторінку координаційної ради — cctld.ru.
Таких компаній не так вже й багато, але вони можуть мати цілу мережу посередників (агентів), які будуть займатися підбором доменів від їх імені. Якщо вас поточний реселлер чомусь не задовольнив або у вас виникли напряги з ним, то, звернувшись до реєстратора, ви зможете обрати іншого ресселера або ж перейти безпосередньо під крило реєстратора.
У реселерів ціни на домени (роздробу), як правило, в рази нижче цін у реєстраторів (оптовиків), і при цьому я не знайшов яких-небудь видимих причин побоюватися купувати задешево у перших, а не переплачувати за ту ж саму послугу другим. Якщо вам цікаво, то можете почитати про опис процесу покупки доменного імені у ресселера Reghouse, яким я сам користуюся.
Gtld (generic top-level domain) — доменні імена, які знаходяться в загальному користуванні в незалежності від країни, в якій проживає вебмастер.
Зовсім без обмежень можна купувати домени в зонах .com, .net, .org, .info, .biz і .name. В зонах же .edu .gov .mil така можливість надається тільки для установ, а так само навчальних і військових закладів штатів. Є також ще ряд спеціалізованих доменів першого рівня, наприклад, .travel .jobs, .aero .asia.
Доменні імена другого рівня в цих загальнодоступних зонах можна купити у будь-якого реєстратора (не тільки національного), чим, власне, і користуються деякі ресурси, які можуть виникнути конфлікти з правовласниками. Той же торрентс був змушений перебратися в загальнодоступну зону org, бо в національній доменній зоні ru його ресурс було заблоковано.
Купівля та продовження доменів — що, де, почім?
Здійснюючи покупку у будь-якого реєстратора, ви отримуєте права на його використання протягом одного року. Після закінчення цього терміну, ви знову повинні будете його оплатити. Якщо цього не відбувається, то зазначене доменне ім’я вже через місяць виявиться доступним для реєстрації і будь-який бажаючий зможете його придбати (будьте уважні і завжди включайте автоматичне подовження доменів в панелі вашого реєстратора).
Перевірити зацікавив вас домен на зайнятість можна буде на сайті будь-якого реєстратора або ресселера, але зазвичай радять це робити на ресурсах офіційних реєстраторів в уникнення перехоплення. Наприклад, на реєстр.ру (можете вводити передбачуване ім’я домену прямо в наведену нижче форму):
Введіть ім’я домену:
Перевірити
Приклади: google, google.com
Можна перевіряти на зайнятість не тільки доменну зону UA, але і всі інші — раптом десь ще виявиться не зайнятим «vasy-pupkin». До речі, потрібно знати, що для всіх зон крім Idn можна використовуватися тільки поєднання латинських символів та деяких допустимих знаків ([0-9],[a-z],[A-Z],[_],[-]):
Як бачите, у зоні рф зайнятість не відображається і пов’язано це з тим, що в назвах таких доменів не можна використовувати латиницю. Однак, не у всіх національних зонах Idn діє це правило, що приводить до спрощення життя фішингових шахраїв.
Якщо вас цікавлять тільки зони загального користування, то вам потрібно буде перейти на вкладку «Міжнародні»:
Кожен реєстратор у різних країнах світу буде сам вирішувати, у скільки йому обійдеться підтримка ваших прав у цих доменних зонах (потрібно, наприклад, утримувати штат перекладачів, бо рівень онлайн перекладачів від Google і Яндекса поки ще залишає бажати кращого) плюс ступінь його жадібності у визначенні своєї маржі.
Крім національних (російських у разі нік.ру) і загальнодоступних зон у багатьох реєстраторів та реселерів, як в Росії, так і в світі, ви виявите можливість перевірити і зареєструватися в національних зонах деяких особливо прискіпливих країн. У разі нік.ру цю можливість ви отримаєте на вкладці «Закордонні»:
Ці країни поставили торгівлю доменними іменами другого рівня (cctld) у своїх національних зонах на потік. Наприклад, доменна зона верхнього рівня .tv спочатку зовсім не була призначена для сайтів пов’язаних так чи інакше з телебаченням, а виділено як національний для такої країни, як Тувалу (острівна держава з населенням у десять тисяч осіб). Ну, а вони тепер домени зі своєї зони продають направо і наліво, отримуючи, мабуть, чималу для такого карликової держави прибуток.
Таким чином, при купівлі доменного імені ви зможете перевірити, а в яких же саме доменних зонах воно вільно. Іноді, у випадку зайнятості, у реєстратора навпаки доменного імені може красуватися посилання «Попередній замовлення» (встати на чергу). На вашому рахунку у реєстратора заблокують необхідну суму для оплати, а в разі його звільнення вам про це повідомлять.
Коли ви купите зацікавив вас домен, то в процесі покупки укладіть договір з обраним вами реєстратором, а також на сайті у вас буде свій кабінет для роботи з набутими доменами. Це потрібна річ, бо при перенесенні сайту на інший хостинг саме там ви зможете прописати новий список так званих NS серверів (по суті, DNS), взятих у нового хостера. До речі, на перших порах можна використовувати і безкоштовний хостинг, а вже потім переїхати на платний. Але ось з приводу безкоштовного домену для сайту я б ще подумав (хіба що тільки на перший час).
За замовчуванням, при перегляді інформації про домен в так званій whois запису, ви виявите там свої особисті дані, які було необхідно вказати при реєстрації. Особисто я вважаю, що це загрожує можливими шахрайськими діями, тому намагаюся закривати цю інформацію whois все в тому ж кабінеті реєстратора (у кого-то ця послуга платна, а в когось- безкоштовно):
До речі, багато хостингові компанії теж є ресселерами офіційних російських реєстраторів і у них можна буде придбати або навіть отримати у подарунок (наприклад, при оплаті хоста за рік) доменне ім’я. Але особисто я віддаю перевагу не тримати всі яйця в одному кошику, хоча і не маю на цей рахунок будь-яких вагомих аргументів.
Що таке хостинг і як його вибирають
Що ж таке хостинг? Це надання фізичного простору (не адресного, про який ми говорили трохи вище) для файлів вашого сайту.
Ну, а зв’язок фізичного і адресного простору буде здійснюватися за допомогою DNS серверів. У хостингової компанії ми купуємо це саме місце під файли і бази даних, і його зв’язок з адресним. До речі, завдяки DNS серверів зовсім не обов’язково замовляти хостинг саме в тій країні, де проживаєте. Як правило, зарубіжний аналог буде трохи дешевше російського, але тут виникає проблема мовного бар’єру при спілкуванні зі службою техпідтримки (принаймні для мене).
Сам по собі вибір хостингу для сайту є зовсім не тривіальною задачею. Навіть читаючи численні відгуки в інтернеті, ви не знайдете ідеального варіанта — скільки людей, стільки й думок. Особисто я визначив для себе кілька речей, на які дійсно варто орієнтуватися при виборі хостингу:
Починав я, до речі, взагалі з безкоштовного хостингу, але з підтримкою php і mysql, а значить з можливістю установки движка для сайту (CMS). Психологічно досить складно почати заробляти гроші в інтернеті з того, щоб платити їх самому (набагато приємніше заробляти без вкладень, як було описано в статті з верхнього меню цього блогу). Тому на початковому етапі безкоштовний хостинг допоможе побороти жабу, а вже потім ви або зважитеся на продовження каторжної праці вебмастера, або на зав’язування з цим «безперспективним» заняттям.
Але все ж, у того фізичного простору, яке ви берете в оренду у хостингових компаній, є певні характеристики. Як правило, вони типові для всіх, але все ж варто звертати на це увагу, нехай і не першорядне. Наприклад, Яндекс Народ не дозволяв раніше (коли він ще існував) використовувати для створення сайту CMS системи, бо на ньому немає підтримки php і mysql.
На що звертати увагу при виборі хостингу:
Кількість сайтів (імен) і баз даних (використовуються в більшості CMS), які ви можете створити на даному тарифі хостингу. Тобто якщо у вас є десяток невеликих і не дуже відвідуваних ресурсів (про допустимому навантаженні на процесор розмова піде трохи нижче), то зовсім не обов’язково для цього купувати десяток тарифів, достатньо одного з потрібним лімітом.
Але знову ж обмовлюся, що це буде справедливо тільки для не дуже навантажених проектів. Сітку сателітів, якщо вона у вас є, теж не варто пхати під один тариф, бо це її запросто спалить в пошукових системах.
Знову ж таки, обов’язкова для всіх хостингів можливість доступу до сайту протоколу про ФТП. Логін і пароль для доступу вам повідомлять після покупки тарифу, а ось вводити ці дані ви вже будете в спеціальну програму, яка називається клієнт або ж файловий менеджер.
Самим популярним серед безкоштовних FTP клієнтом, є файлзила, але крім неї досить часто в цій якості використовують і Тотал, хоча збережені паролі в ньому не шифруються, що загрожує зломом вашого ресурсу.
P. s. У мене недавно був сумний досвід злому і зараження моїх сайтів вірусами саме через Файлзилу, шляхом відведення незашифрованих паролів. Не наступайте на мої граблі — озаботьтесь прямо зараз захистом ваших паролів за допомогою надійного безкоштовного менеджера паролів, наприклад, такого як Keepass. Це не реклама, це порада, яку мені в свій час ніхто не дав, на жаль.
ФТП клієнт має два вікна — в одному буде відкрита будь-якої папки на вашому комп’ютері, а в іншому — те саме фізичне простір хостингу (жорсткий диск на веб-сервері), тобто там, де лежать файли вашого ресурсу:
ФТП вам знадобиться для заливки файлів движка (у разі динамічного сайту), або файлів HTML з кодом вебсторінок (у разі статичного) і в багатьох інших випадках, коли потрібно копіювати, видаляти або змінювати будь-які об’єкти на віддаленому хості (наприклад, змінювати зовнішнє оформлення через файл стилів CSS). По FTP ви бачите тільки об’єкти (двійкові дані), а не вебсторінки як при зверненні до сайту через браузер по протоколу HTTP.
Що таке найкращий хостинг і як його знайти?
Практично всі платні хостинги дозволять вам створювати у своєму акаунті поштові скриньки, який будуть вказувати на їх явну приналежність до вашого сайту, наприклад:
blog@
Про те, як створити поштову скриньку в панелі керування cPanel і як його потім прив’язати до поштової інтерфейсу Gmail, читайте в статті про пошту для домену або більш нової статті про безкоштовну пошту для доменів від Яндекса.
Хоча останнім часом мені дуже сподобався безкоштовний варіант пошти домену від Яндекса.
Зараз, напевно, вже всі платні хостинги підтримують можливість використання серверних скриптів (CGI). В описі їх тарифів ви зможете побачити назву каталогу для таких скриптів (щось на зразок CGI-BIN). Т. о. програмна середовище дозволить запускати на сервері скриптів, написаних на якому-небудь сервері мовою програмування. Найбільш поширеним є PHP, а також перл, рубай та ін
Які конкретно мови підтримує даний хостинг, можна дізнатися з його опису або ж звернувшись з цим питанням до техпідтримки. Нас це в першу чергу цікавить з тієї точки зору, що при наявності підтримки PHP і MySql (баз даних), ми без проблем зможемо використовувати так звані CMS (системи управління контентом).
ЦМС дозволяє легко створювати інтернет проекти зовсім не підготовленим користувачам. Всі тексти, додані вами на сайті, будуть зберігатися в базах даних, а на самому хостингу будуть лише розміщуватися файли движка і шаблони.
Шаблони для движків дозволять вам в миті ока повністю змінювати дизайн сайту здійснено не зачіпаючи його вмісту, який, ще раз повторюся, живе в спеціальних таблицях, утворюють собою базу даних (під неї вам надається окреме дисковий простір, яке часто може знаходитись на іншому фізичному сервері). Більш докладно про це можете прочитати у статті про CMS Joomla.
Особливістю роботи ЦМС є те, що звернення до документа, наприклад, за адресою:
https:///seo/smo/google-socialnaya-set-gugl-plyus.html
не викликає 404 помилку на веб-сервері. Хоча такого документа в папці SMO на веб-сервері просто-напросто немає, як немає там і самої папки SMO і навіть SEO. Але розумна ЦМС перехоплює цю помилку у веб сервера і нальоту формує запитувану сторінку шляхом завантаження файлів поточного шаблону і запихання в потрібні місця потрібні шматки тексту, що цей движок бере з бази даних.
У будь-якого ресурсу на CMS, крім видимої користувачам сторони (фронт енду), існує ще і невидима для більшості оборотна сторона (бек енд або ж адмінка, наприклад, адмінка Joomla). В адмінку мають доступ лише автори сайту, для того, щоб мати можливість в зручній формі (через Html форми) завантажувати в базу даних тексти новий статей, описів товарів в інтернет магазині і т. п.
Звичайно ж, коли ви будете вносити корективи в верстку вашого сайту, а також наповнювати його контентом, то доречним буде регулярно робити резервне копіювання файлів і бази даних.
Однак, на якому платному хостингу ваші дані будуть бэкапиться автоматично. Відмінності будуть складатися лише в зручності управління цими резервними копіями, частоті їх створення, а також часу та місця зберігання (краще, якщо бекап буде зберігатися на іншому фізичному сервері або хоча б іншому фізичному диску).
Будь хостер дозволить вам безкоштовно створювати так звані піддомени, тобто доменні імена третього рівня. Наприклад, якби у мене форум, цілком можливо, що він би жив на піддомені:
forum.
Це буде своєрідне підпростір всередині виділеного вам простору хоста. У піддомену буде і своя коренева папка, тобто фактично це будуть додаткові сайти у вашому адресному просторі.
Для власників статичних ресурсів (не використовують CMS), де кожна веб-сторінка є окремим файлом на дисковому просторі хостингу (а не бази даних), можливо, буде актуальною підтримка SSI (Server Side Includes). Веб сервер з підтримкою SSI мають можливість при обробці запиту браузера виконати на своїй стороні певний набір директив перед тим, як віддати запитаний документ браузеру.
Виходить аналог якоїсь слабенькою CMS, з допомогою якої, наприклад, можна зробити щось подібне шаблонізації для статичних сайтів. У цьому випадку, якщо ви захочете додати новий пункт в меню, не потрібно робити це у всіх сотнях і тисячах сторінок вашого інтернет проекту, а лише в одному файлику, який буде за допомогою директиви include підключатися до всіх сторінок сайту на веб сервері під час обробки запиту браузера.
Тобто ви виносите, наприклад, ліве меню в окремий файл Left.txt, а у всіх сторінках на місці виведення цього лівого меню прописуєте наступний код:
Шлях прописується щодо того документа, куди ця директива вставляється. Про відносні й абсолютні посилання URL і URI я вже писав. Точно так само можна буде підключити й інші загальні для багатьох вебсторінок блоки (шапку, сайдбар, футер) для їх більш швидкого редагування, якщо це знадобиться.
Вибирати вам, але від себе раджу спочатку подивитися в бік цих рішень:
На завершення хочу сказати, що взагалі-то не обов’язково відразу ж бігти купувати доменне ім’я та хостинг. Можна спробувати погратися з движком сайту і з наповненням його контентом на своєму власному комп’ютері. Достатньо лише підняти на ньому веб-сервер. Робиться це досить просто і про це детально описано в статті про локальний сервер denwer (денвер) або більш сучасний локальний сервер OpenServer.
Незалежно від швидкості вашого інтернету, при використанні Денвера не потрібно перекачувати файли через мережу, звідси і швидкість роботи над проектом сильно підвищиться. Ну, а коли ви вже вдосталь наиграетесь і напрактикуетесь, то можна буде створений вами на локальному сервері сайт перенести на цілком реальний хостинг, прикупивши для нього попередньо домен другого рівня.
Удачі вам! До зустрічей на сторінках блогу
